Ми християни, коли спіткає нас важка хвороба чи біль, в той час насамперед згадуємо про лікарів і ліки. Настільки нам важко є через цей біль змінити своє розуміння хвороби чи не краще в такий час, згадати про довготерпеливого Господа нашого Ісуса Христа, якого Його пророк Ісая називає «Чоловіком скорбот, Який пізнав усі болі».
В особливий спосіб це пізнання відбулося підчас Його Хресної Дороги на Голгофу. Йдучи цією не простою дорогою, Христос наповнює знаряддя страти Своєю любов’ю. Це все у собі починає вміщати Животворящий Хрест Господній. Здається на перший погляд не живе єство, одним словом дерево, чи може щось прийняти, щоб потім чогось нас навчити? Бачимо тепер що так. Не випадково три рази Ісус падає під його тягарем, бо цей дерев’яний хрест, подібно як дехто зараз не може вмістити всього того, що відбувається з Тим, Хто його властиво й несе. Розп’яття Господа Ісуса Христа на Хреснім дереві – це була велика жертва за наші гріхи, за гріхи всього людства, за всіх і за все. Інакшою любов і не може бути, любов тільки і може бути жертовною, любов тільки і може бути хресною – божественна любов. Бог, Який є Любов, явив її на Хресті. І Хрест, який є образ цієї любові, має в собі і силу цієї Любові.
Сьогодні ми перебуваємо в половині Великого Посту, і цю неділю називаємо Хрестопоклінною, чому виникла така назва, в чому суть цього святкування?
Святкування на честь Хреста Господнього весною з’явилося майже чотирнадцять століть тому. В ході ірано-візантійської війни в 614 році перський цар Хосров II осадив і взяв Єрусалим, забравши в полон єрусалимського патріарха Захарію і захопивши Чесний і Животворящий Хрест Господній, який у свій час був віднайдений колись рівноапостольною Оленою. У 626 році Хосров в союзі з аварами і слов’янами ледь не захопив Константинополь. Чудесним заступництвом Матері Божої столичне місто був позбавлене від навали, а потім хід війни змінився, і в кінці кінців візантійський імператор Іраклій I святкував переможне закінчення 26-річної війни.
Імовірно 6 березня 631 року Животворящий Хрест повернувся в Єрусалим. Імператор власноручно вніс його в місто, а визволений з полону патріарх Захарія радісно йшов поруч. З тих пір в Єрусалимі стали святкувати річницю повернення Животворящого Хреста.
Треба сказати, що в ту пору тривалість та суворість Великого посту ще обговорювалися, а порядок великопісних служб тільки формувався. Коли з’явився звичай переносити свята, які трапляються в Великому посту, з будніх днів на суботи та неділі (щоб не порушувати строгий настрій будніх днів), тоді свято на честь Хреста також змістилося і поступово закріпилося за третьою неділею Великого посту.
З часом чисто єрусалимське свято повернення Животворящого Хреста стало не таким вже актуальним для всього християнського світу, і свято на честь Хреста набуло більш глобальне звучання і більш прикладне значення: як спогад і допомогу в середині самого суворого і важкого з постів.
Як відомо, цей Хрест, як і багато інших християнських святинь, пропав у часи хрестоносців, у ХIII ст., хоча його частинки і досі можна бачити в багатьох ковчегах-мощевиках. Але загубленим виявився і початковий зміст чи значення великопісного поклоніння Хресту. Тому поступово в церкві стали переосмислювати традиційний порядок проведення Великого посту в більш духовному розумінні. При цьому стали, втім, не без підстави, часто думати про те, що Хрестопоклонна неділя – це саме переполовення, середина посту, коли піст посилюється і кожен хоче отримати розраду і зміцнення у вірі через поклоніння святому Древу або його образу, будь його іконі.
Хрест виноситься віруючим для того, щоб нагадувати нам про страждання і смерть Господню, щоб надихнути і зміцнити наш піст до продовження кінця подвигу.
Свята Церква порівнює Хрест із райським деревом життя. За тлумаченням Церкви, хрест також подібний древу, покладеному Мойсеєм серед гірких вод Мари, для втіхи єврейського народу під час сорокарічного мандри в пустелі. Хрест порівнюється і густим і покритим деревом, під тінню якого зупиняються для відпочинку стомлені подорожні, ведені в обітовану землю вічної спадщини.
Святитель Григорій Ніський : «Дивитися на хрест означає все життя своє вчинити як би мертвим, і розп’ятим для світу, перебувати непорушним на всякий гріх».
Виконання волі Божої в сучасному світі, незважаючи ні на які перешкоди, труднощі, страждання і саму смерть, – це і є хрест в розумінні Церкви
Сьогодні після завершення Божественної літургії тут, у храмі, ми здійснимо поклоніння Чесному Животворящому Хресту. Будемо ж пам’ятати, що Хрест – це є образ і переможний прапор незбагненного для нас подвигу Христового. Господь один, наперекір всьому світу, перемагав, виконуючи волю Свого Небесного Отця. Кожен християнський хрест – і той, який ми носимо на грудях, і той, який лежить зараз перед нами в центрі храму, – вбирає в себе також і образ подвигу незліченного воїнства учнів Христових, які в чернечих келіях і в темницях, в стражданнях і в перемогах, в апостольських проповідях по всьому світу і в скромних життєвих працях невідомих світові мирян-подвижників, які несли свій подвиг виконанням заповідей Божих в нашому лежачому у злі світі.
Тому-то від Хреста і виходить така сила. Тому в середині Великої Чотиридесятниці його виносять і ставлять на центр храму, щоб і ми, підкріплюючись ним, несли свій хрест – виконували Божі заповіді на кожному місці, св. Церква влаштовує нам духовну розраду – виносить для загального урочистого поклоніння Хрест Господній.
Любов Його і чудодійна сила хресна підтримає нас і допоможе нам до кінця вчинити все дотримуючись цього подвигу. Іншими словами хрест, який виносять на середину храму для поклоніння Хрест Господній – це наше військове знамено, яке виноситься на полі битви для того, щоб збудити в нас, воїнів Христових, бадьорість духу і безстрашну мужність для успішного продовження боротьби і остаточної перемоги над ворогами. Дивлячись на цей славний прапор – знамення перемоги над дияволом, – ми мимоволі відчуваємо приплив нових, свіжих сил які надихають нас на продовження подвигу та підйом духу.
Та все ж ми повинні пам’ятати, що Хрест Господній для нас – не лише «прапор», але і «зброя непереможна», бо ним розтрощена влада диявола, як співає про це св. Церква: «Господи, зброю на диявола хрест Твій дав Ти нам: тріпоче бо і трясеться, не терплячи дивитися на силу його …»
Дивлячись на цей Животворящий Хрест, зброю нашого спасіння, і на розп’ятого на ньому нашого Спасителя, припадімо до нього з вірою та любов’ю, просімо в молитвах щоби розп’ятий Ісус підкріпив нас силою Чесного і Животворящого Свого Хреста в нашому духовному подвизі, охоронив нас від усіх ворогів видимих і не видимих, і спас нас, як Благий і Чоловіколюбець. Амінь.
http://poliske.church.ua/?p=1342
|