Хрест - знаряддя ганьби - став знаряддям спасительної сили і святості.
Вся наша планета усіяна пам'ятниками. Ці пам'ятники зведені людям, їхньому генію, труду, відкриттям і героїзму. Воздвигнуті ці пам"ятники вдячними дітьми, батьками, або суспільством. Однак серед них піднімається єдиний і неповторний пам'ятник, котрий зведено аж ніяк не любов'ю чи вдячністю, не доброю пам'яттю чи з доброї нагоди. Зведено його злобою, ненавистю і підступністю людською. Пам'ятник цей - Хрест Христовий, на якому люди прибили цвяхами свого Спасителя і Бога. І стоїть цей Хрест над усім світом, являючи усім народам Божу милість і благовоління, перебуваючи сам свідченням людської невдячн
... Читати далі »
Ми християни, коли спіткає нас важка хвороба чи біль, в той час насамперед згадуємо про лікарів і ліки. Настільки нам важко є через цей біль змінити своє розуміння хвороби чи не краще в такий час, згадати про довготерпеливого Господа нашого Ісуса Христа, якого Його пророк Ісая називає «Чоловіком скорбот, Який пізнав усі болі».
В особливий спосіб це пізнання відбулося підчас Його Хресної Дороги на Голгофу. Йдучи цією не простою дорогою, Христос наповнює знаряддя страти Своєю любов’ю. Це все у собі починає вміщати Животворящий Хрест Господній. Здається на перший погляд не живе єство, одним словом дерево, чи може щось прийняти, щоб потім чогось нас навчити? Бачимо тепер що так. Не ви
... Читати далі »
Уставом Православної Церкви встановлені особливі вселенські загальні дні поминання спочилих християн. Одним із таких днів є М’ясопусна батьківська поминальна субота, яка завжди припадає на передодні третьої підготовчої неділі до Великого посту. Поминання цього дня визначено стародавнім церковним звичаєм.
Настанови м’ясопусної батьківської суботи походять до передання апостольського, що підтверджується уставом св. Церкви, викладеним в V столітті преподобним Савою Освященим на підставі найдавнішого переказу, і звичаєм давніх християн сходитися в певні дні на цвинтар для поминання спочилих, про що збереглося письмове свідчення з IV сторіччя.
... Читати далі »
Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Господи, благослови!
Дорогі наші, сьогодні, в цей день суботній, у другу суботу святого Великого посту, ми за традицією звершуємо пам'ять всіх тих людей, які перейшли від нас в життя вічне… Ми з подякою Господу за все приносимо безкровну Жертву в пам'ять про них, і, звичайно, молитовно всіх цих людей вшановуємо.
Коли на одній богословській конференції мова йшла про соціальне служіння, то людина, яка добре знає православну заупокійну службу і тлумачить її, зазначила, що служіння ближнім для людей Церкви &nda
... Читати далі »
Раніше, ніж зцілити розслабленого, Господь відпустив йому гріхи: “Чадо! прощаються тобі гріхи твої… встань, візьми постіль твою та йди до дому твого” (Мк. 2, 5, 11). Цим Господь показав нам, що гріхи служать причиною хвороби, тому спочатку потрібно усунути причину, тоді зникне й наслідок.
Щоб зрозуміти, які згубні дії робить гріх на всю природу людини, потрібно знати, що таке гріх.
Гріх - це, по-перше, моральна отрута, духовна отрута. Попадаючи в організм, отрута чинить страшенне збудження крові, підвищується температура, наступає судорожне виснаження й смерть. Подібне відбувається і в душі, коли в неї проникає духовна отрута, гріховний помисл. В душі виникає таке страшенне хвилювання думок і почуттів, бажань і прагнень, що весь дух горить, доки пристрасні потяги серця не заглушать совіс
... Читати далі »
Вустами великих пророків Нафана, Іони, Давида і інших слово Боже закликало і закликає нас до покаяння. Предтеча Господній Іоанн і Сам Господь наш Іісус Христос додають до цього заклику: "Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне" (Мф.3,2;4,17).
Великий піст, в період якого ми вступаємо, є час покаяння і наближення до нашої земної і небесної Пасхи — нашого позбавлення, до Царства Небесного. Час Великого посту — це час покаяння і очищення. Без покаяння немає очищення, а без очищення немає спасіння. Покаянням, виправдався митар, пробачено грішницю, покаяння відкрило розсудливому розбійнику райські двері, покаянням апостола Пе
... Читати далі »
Проповідь про митаря і фарисея. Перший поклик великопісною весни.
13 лютого 2011 Протопресвітер Олександр Шмеман
Одна з головних, у своєму роді особливостей Євангелія, - це ті короткі розповіді-притчі, якими користується Христос у своєму вченні, у своєму спілкуванні з народом. Вражаюче ж в цих притчах, що сказані майже дві тисячі років тому, в зовсім відмінних від наших умовах, в іншій цивілізації, на абсолютно іншій мові, вони залишаються актуальними, б'ють сьогодні в ту ж ціль. А це значить - в наше серце.... Читати далі »
Яким чином можна „перевести” цю притчу, таку багату і таку дивну, в поняття, які відносяться безпосередньо до нас? Зараз я спробую зробити це ще раз.
Як часто стається, що ми руйнуємо глибокі, повні значення і змісту відношення тому, що звикаємо до того, що людина, яка любить нас, дає, дає щедро, дає постійно, ніколи не нагадуючи про себе: просто дає; і як легко поступово забути того, хто дає, пам’ятаючи тільки дари. Це й сталося з блудним сином, але це стається так постійно і в наших людських взаємо
... Читати далі »
Хотілося б показати, хоча б коротко, як ставилися до Великого посту давні християни, звичаї яких взагалі корисні для нас і особливо повчальні ті з них котрі стосуються постів.
По-перше, усі християни постилися. В одній із своїх бесід святитель Іоан Золотоустий говорить, що у святу Чотиридесятницю (одна із назв Великого посту, що походить із його тривалості – сорока днів) і без нагадування і напучення кожен, навіть недбайливий, поститься. А наскільки суворим у той час був піст показують тодішні
... Читати далі »