Вас образили в храмі – образа чи випробування?
Дуже часто в приватних розмовах з людьми доводиться чути історії про те, як їх образили в храмі. Багато статтей і заміток на цю тему можна знайти в інтернеті та інших засобах масової інформації. «Не туди став, неправильно повернувся чи перехрестився, не по формі вдягнулася… та ін»- жаліються автори та співрозмовники. Нажаль, ми мусимо визнати те , що багато з наших прихожан не мають культури поведінки та розмови із «захожанами» - людьми, які дуже рідко, а то і зовсім не відвідують храми. Їхні «зауваження» по суті є справедливими, але не завжди вони сповнені смирення і любові до ближніх. Більшість людей дійсно не знають, а часто і не хочуть знати елементарних норм поведінки та одягу в храмі. Тому ті, на кого направлені «стріли» ревності ,а то і гніву не повинні, як на мене, такгнівно на це реагувати. Саме про це буде розмова далі.
В неділю 36-ту по П’ятидесятниці в храмах читалась євангельська оповідь про зцілення біснуватої дочки жінки-хананеянки. Хто чув або читав цю повчальну історію, звернув увагу на слова Спасителя: - «не добре взяти хліб у дітей і кинути псам». Жінка ж відповіла: - «Так Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столів їхніх господарів» (Мф.15;26-27). Уявімо собі, щоб Спаситель сказав ці слова сучасній людині, яка прийшла в храм перед лице Господнє з почуттям власного достоїнства та недоторканності з боку оточуючих. Чи не розвернувся б кожен із нас і пішов би геть ображений. В людини ж велике горе, а Він спочатку промовчав, а потім ще й принизив? Страшно подумати, з якими заголовками вийшли б свіжі газети, і які коментарі прийшлося б побачити в інтернеті. Але ж як відомо, що поведінка Спасителя була випробуванням віри жінки-язичниці, яка гідно його пройшла і врешті-решт отримла те , чого просила. І коли хтось негарно повівся з вами у храмі ,згадайте цю жінку, проковтніть образу, подумайте про Христа, чи не випробовує Він міцність віри ,ваше терпіння, любов і вміння прощати у цей момент? Чи не є ваш «опонент» рукою Господньою, що випробовує стійкість і настирливість у молитві? Якщо ми прийшли у храм просити прощення, а самі не змогли пробачити, якщо наша віра не буде більшою за чиюсь невихованість , то навряд чи отримаємо те, за чим прийшли.
Ідучи до Господа, кожна людина повинна мати серце сокрушенне і смиренне і цей душевний стан повинен виявлятися і в одязі , і в поведінці, і в відношенні до оточуючих. Я не виправдовую постійних наших прихожан, які у такий спосіб «виховують» нових відвідувачів храму , вони також потребують виховання, а з іншого боку не можу погодитись з усіма претензіями других до перших. Коли дитина іде в школу – одягає форму, на випускний – вечірнє плаття чи костюм, коли одружується – весільне вбрання. А я можу висловити певні претензії до цих загально прийнятих норм одягу. Яка різниця, як моя дитина піде в школу на навчання чи випускний, аби вона мала хороші знання. Або чому молодята не можуть піти під вінець і танцювати на весіллі в зручних джинсах чи спортивних костюмах, адже головне, щоб вони любили один одного. Та є у нас певні правила та звичаї щодо форми одягу та поведінки в тих чи інших ситуаціях нашого багатогранного життя і ми повинні їх дотримуватися.
Коли ви зібралися у храм помолитися та духовно оздоровитися , але при цьому відчуваєте невпевненість ,порадьтеся зі спеціалістом, тобто - священиком, це допоможе вам уникнути прикрих ситуацій. Сьогодні поспілкуватися з батюшкою не є великою проблемою . Це можна зробити при зустрічі, по телефону , або через інтернет. Не думайте, що ви відволікаєте чи завдаєте клопоту священнику, адже це його безпосередній обов’язок дати пораду тому, хто шукає Господа та шлях до духовної досконалості.
Настоятель Свято-Покровського храму смт. Цумань: прот . Михаїл Кулакевич.
Джерело: http://www.kiverci.info/2013/02/blog-post_10.html |