Свято-Покровська церква Цумань Волинська єпархія УПЦ

П`ятниця, 30.10.2020, 20:00

Вітаю Вас Гість | RSS | Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід

Головна » Статті » Мої статті

Роздуми на передодні 1-го вересня.

Роздуми на передодні 1-го вересня.

       Закінчилось довгоочікуване тепле літо – час шкільних канікул для учнів, та відпусток для вчителів. Поведуть батьки своїх чад на навчання до школи, хтось перший раз у перший клас , а хтось перейшов до наступного класу інші продовжуватимуть гризти граніт науки у ВУЗах. Надіються  рідні, що навчальні заклади виховають їхніх дітей, дадуть певну суму знань, а їм залишиться тільки спостерігати як фізично та інтелектуально росте їхня гордість. Часто приходиться чути від батьків думки в голос про те, чому сьогодні діти не такі як колись: балувані , неслухняні, не ввічливі, не хочуть вчитися і т.д. І починають перераховувати хто в цьому винен: держава не дбає, школа не виховує, телевізор та інтернет розбещує і цей список можна продовжити. Але в цьому довжелезному списку чомусь немає самих батьків, винні всі крім мене. Ми забуваємо що телевізор купили ми самі і пульт від нього в наших руках. Один натиск кнопки і він вимкнутий, або покаже те, що ми в нього запросимо. Теж саме і з інтернетом. Тобто чи виховуватимуть чи розбещуватимуть молоде покоління сучасні електронні засоби залежить від нас. Коли діти дивляться мультики чи в мережі, можна розмовляти по телефону, подивитися футбол чи улюблений серіал, присвятити час собі, а потім сказати, що в нас немає вільного часу бо в нас робота, господарство і таке інше. Не можуть пригадати молоді батьки, коли вони в останнє розмовляли з дітьми, прочитали казку чи поговорили про їхні мрії, захоплення, досягнення або проблеми,  все нема часу. А от свіжу серію серіалу чи випуск реаліті шоу, розкажуть залюбки. От і виходить, що діти залишаються на одинці зі своїми проблемами, що і штовхає їх у віртуальний світ, а то і до суїциду. А завтра ми й далі будемо звинувачувати всі наведені вище інституції, хоча частину відповідальності ми розділяємо з ними.

          За часів СРСР дійсно і навчанням і вихованням підростаючого покоління займалась держава, засіваючи у маленькі серця атеїстичну ідеологію. Батькам цього не довіряли , оскільки вони можуть виховати своїх чад релігійними чи  такими, що не відповідають комуністичній ідеям.  Життєвий досвід , наука та Церква  одностайні в тому, що основа для морального та духовного життя закладається в сім’ї . В тій обстановці в якій росте та розвивається дитина. Школа , Церква , сучасні технічні засоби являються нашими помічниками у вихованні підростаючого покоління. Мало навчати дитину словом, треба показати власний життєвий приклад . Не треба вказувати рукою життєвий  високодуховний напрямок, а сказати іди за мною і я покажу, як треба любити, вірити , дружити та працювати. Не правильно сказати дитині, стань помолись, а давай разом помолимось. Коли ми самі будемо чесними, добрими, віруючими то такими ж будуть наші нащадки. Тобто виховання починається з нас самих, насамперед батьків. Це перші люди на яких рівняються і хочуть бути схожими діти .

     Ведучи школярика до храму науки треба сформувати позитивний образ школи   в уяві першокласника. І бути активним учасником навчального процесу, пам’ятаючи,  що бути освіченим ще не означає бути духовним та моральним. Сьогодні держава і Церква потребують освічених кадрів  тому православні християни особливо повинні турбуватися про те , щоб їхні діти гарно вчилися в школі та ВУЗах. Показували приклад нецерковним друзям що їхня  віра спонукає їх до цього і благотворно впливає на їх життя та поведінку.      

   Деякі шкільні  предмети та програми не зовсім відповідають Православним критеріям , але якщо принципи віри та духовності були міцно закладені в родині , то це не зможе збити людину з правильного шляху.  Багато Отців та Вчителів Церкви вчилися в язичницьких школах, але це не заважало їм залишитися християнами та стати великими святими. Велику роль у цьому зіграло якраз виховання в сім’ї .

     Початок навчального року повинен спонукати нас до активнішої участі в навчальному процесі своїх дітей та більше часу приділити для виховання і спілкування з ними. Відірвімо їх від телевізора та інтернету, повернімо у реальний світ  . Але спочатку відірвімося самі й виховуймо їх « у вченні та настановах Господніх»(Еф.6,4). Якщо батьки , школа , Церква та держава будуть хорошими та відповідальними партнерами у цій благородній справі, то результат не забариться.

 

Прот. Михаїл Кулакевич.

 

 
Категорія: Мої статті | Додав: Саня (15.02.2015)
Переглядів: 195 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar

Вхід на сайт

Пошук

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 31

Статистика

Яндекс.Метрика Яндекс.Метрика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Категорії розділу

Мої статті [5]