Проповідь про митаря і фарисея. Перший поклик великопісною весни.
13 лютого 2011 Протопресвітер Олександр Шмеман
Одна з головних, у своєму роді особливостей Євангелія, - це ті короткі розповіді-притчі, якими користується Христос у своєму вченні, у своєму спілкуванні з народом. Вражаюче ж в цих притчах, що сказані майже дві тисячі років тому, в зовсім відмінних від наших умовах, в іншій цивілізації, на абсолютно іншій мові, вони залишаються актуальними, б'ють сьогодні в ту ж ціль. А це значить - в наше серце.... Читати далі »
Яким чином можна „перевести” цю притчу, таку багату і таку дивну, в поняття, які відносяться безпосередньо до нас? Зараз я спробую зробити це ще раз.
Як часто стається, що ми руйнуємо глибокі, повні значення і змісту відношення тому, що звикаємо до того, що людина, яка любить нас, дає, дає щедро, дає постійно, ніколи не нагадуючи про себе: просто дає; і як легко поступово забути того, хто дає, пам’ятаючи тільки дари. Це й сталося з блудним сином, але це стається так постійно і в наших людських взаємо
... Читати далі »
Хотілося б показати, хоча б коротко, як ставилися до Великого посту давні християни, звичаї яких взагалі корисні для нас і особливо повчальні ті з них котрі стосуються постів.
По-перше, усі християни постилися. В одній із своїх бесід святитель Іоан Золотоустий говорить, що у святу Чотиридесятницю (одна із назв Великого посту, що походить із його тривалості – сорока днів) і без нагадування і напучення кожен, навіть недбайливий, поститься. А наскільки суворим у той час був піст показують тодішні
... Читати далі »